Владислав – голова студентської ради Поліського національного університету. На початку повномасштабного вторгнення він був ще школярем, але згадує, що паніки тоді не було, було усвідомлення необхідності діяти і підтримувати рідних. Найжахливіший спогад війни – приліт ракети в ліцей, де навчався хлопець. Найважливіший висновок – допомагати мусить кожен, тому Владислав організовує благодійні заходи серед студентства і проводить збори на потреби ЗСУ.