Мені 43 роки. Я живу з сім’єю в місті Охтирка Сумської області. Працював охоронцем в Укрнафті. Коли почалася війна, був на лікарняному після операції.
24 лютого опівдні у наше місто зайшли росіяни, відбувся бій. З наступного дня ми жили у підвалі, бо було багато прильотів. Літаки скидали бомби вдень і вночі. Окупанти розбили залізничний вокзал, ТЕЦ. Я з рідними переїхав у інший район Охтирки, а пізніше – за двадцять кілометрів від міста. Через місяць ми повернулися додому. Наш будинок вистояв – тільки вікна вилетіли.
Найтяжче було у березні. Ми не мали змоги зняти готівку. Не було пального. Магазини працювали по дві години.
Добре, що волонтери привозили гуманітарну допомогу. Ми отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова та інших організацій. Дуже вдячні за них.
Було приємно, що волонтери відразу організували евакуацію. Вони безкоштовно вивозили людей у Полтаву, Дніпро та на захід України.
Мені здається, що цього року війна має закінчитися.
