Олеся Леонідівна хоче забути про життя в підвалах без води та харчування, про те, як поранило близьких людей. Вона розповідає, як діти хворіли, находячись в підвалі з високою температурою та як складно було дістати ліки під час бомбування. "З пам’яті викреслити це неможливо. Тепер з цим доведеться жити", - каже жінка. Олеся Леонідівна мріє – щоб діти більше цього не пережили ніколи, щоб було мирне небо і цей конфлікт нарешті скінчився.