Історії, які ви нам довірили
Павло Олександрович не виїхав з Охтирки незважаючи на те, що місто з першого дня війни обстрілювала російська армія. Його тримав власний будинок і господарство
Я живу Охтирці. 24 лютого був на роботі. Коли почув звуки вибухів, поїхав додому.
Кружляли літаки, бомбили, але я з сім’єю залишався вдома.У нас свій будинок. Газ і світло є, в хаті тепло. Маємо своє господарство, тому забезпечені всім необхідним. Ми ще й нашим хлопцям на блокпости возили їсти.
Донька жила в Сумах – виїхала в Німеччину. Син також. Я на пенсії, але працюю. Є робота в сільському господарстві.
Думаю, що в майбутньому краще буде, але не відразу. Багато роботи чекає після війни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
