Руслан довгий час працював на заводі Ілліча бетонщиком. Незадовго до війни чоловік звільнився. Виїхав на заробітки до сусіднього Мангуша. Повернувся до Маріуполя за чотири дні до початку захоплення міста російськими військами. На його очах згорів дев'ятиповерховий будинок, автостоянка. А в районі, де мешкав Руслан, щодня з'являлися нові загиблі. Йому вдалося виїхати із міста. У Маріуполі залишилися дочка та син. З ними на момент запису інтерв'ю Руслан втратив зв'язок.