Мені 77 років. Я живу в місті Слов’янськ Донецької області. Дякуючи державі, отримую пенсію та гуманітарну допомогу. Минулого року похоронила чоловіка. Залишилася удвох із сестрою.

24 лютого минулого року пролунали вибухи. Я ввімкнула телевізор і дізналася, що почалася війна. 

Шокували бомбардування. Бувало, що ми весь день сиділи у підвалі. У нас вікна вилетіли. Ми забили їх плівкою. 

Зараз лінія фронту – кілометрів за п'ятнадцять від Слов’янська. Чутно канонади. Та ми звикли, бо чуємо їх з п’ятнадцятого року. Надіємося, що окупанти не дійдуть до нас.