Я шокована була, як дізналася, що почалася війна. У мене взагалі десятеро родичів воюють, переважно на Донецькому напрямку. 

Я захворіла, і мені потрібно було багато чого проходити: і УЗД, і аналізи здавати. І ніде було це зробити. Але я вдячна всім за допомогу. Усе, що мені потрібно з ліків, мені знайома провізорка купувала. Я їй телефонувала, замовляла і ходила до неї додому забирала. А продукти є, ми не голодуємо. Я думаю, у нас у селі ніхто не голодує.

Шокує найбільше те, що молоді люди помирають, а все інше можна пережити. Те, що води немає, світла – не так страшно. Нам возять воду. 

Я б хотіла, щоб війна завтра скінчилася. Мені здається, що на той рік навряд чи, але хотілося б, щоб у 2024 році вона закінчилася. Сильно про майбутнє не загадую. Поживемо – побачимо.