Перший день війни я запам’ятала дуже страшним. Я в Краматорську живу. Ми нікуди не виїжджали. Коли прилетіло в будівлю СБУ, у нас вікна посипалися. Діти виїхали, а потім розійшлися, бо немає ні роботи, ні доходу.

Ми зіткнулися з гуманітарною катастрофою. Відчули і відчуваємо. Пенсія – 2093 гривні. Що можна на неї купити і що оплатити нею? Я ще й на групі, інвалід, допомоги нема звідки чекати. Ліків не вистачає, постійно все треба купувати. Ноги відмовляють. Ось так війна і вплинула на нас. Я угробила печінку, вже набридло ліки пити. Хіба в нас є майбутнє?