Мені 42 роки. Я жила з сім’єю в селищі Малинівка Чугуївського району Харківської області. Шостого квітня виїхала в Тернопільську область. 

Росіяни бомбили нас з першого дня війни. 24 лютого вдарили по Чугуївському аеродрому, що неподалік від нас. З наступного дня ми ховалися у підвалі. Щоранку ходили додому, щоб помитися й приготувати їсти. Так прожили 42 дні. 

Виїхати не могли, бо дорога була закрита. Проїзд відкрили після звільнення Малої Рогані. Місцевий підприємець допоміг з виїздом у Полтаву. Там жили в гуртожитку. Зараз мешкаємо в Тернопільській області.

Волонтери привозили продукти. Фермери роздавали овочі. А от ліків не вистачало. Їх не було навіть у сімейних лікарів. Коли переїхали в Полтаву, то звідти надсилали медикаменти своїм знайомим. 

Хочеться скоріше повернутися додому. Хочеться миру, а ще – щоб усі родичі були живі й здорові.