Ніна Іванівна дуже хвилювалась, щоб не постраждав її будинок, коли почалися обстріли. Люди були налякані, ховалися у підвалах та молилися, щоб вижити. А згодом звикли до цієї обстановки. Ніна Іванівна мріє про тишу, здоров'я, щоб були сили працювати на своєму городі.