Я жив у Бахмуті. Усе життя працював трактористом. Не думав, що на пенсії переживу такі страшні події. Обстріли у місті були дуже сильними. Я постійно сидів у погребі, на вулицю вийти було неможливо. Летіло все - і снаряди, і бомби.

Це був якийсь жах. Під час одного з обстрілів поранило мою собаку, я ледве її вилікував.

Їжа в мене була, бо привозили гуманітарну допомогу. Але виїхати все одно довелося. Зараз я живу в Дніпрі. Сподіваюся на закінчення війни і на перемогу України.