Сім’ю Оксани російський обстріл позбавив житла, і тепер вони вимушені самі давати собі раду і шукати прихисток. Але все ж таки не втрачають надію на компенсацію від держави

24 лютого перший приліт був біля нашої лікарні. Люди були в шоці, бігли через поля - картина була жахлива. Подробиці розказувати не буду було дуже-дуже страшно. Ми сильно перелякались, це було щось неймовірне. Всі ті враження залишились на все життя в моїй пам'яті. 

Я не думала, що у XXI столітті буде така війна, що це з нами буде, що наше шахтарське місто торкнеться цього. Ми всі думали, що воно пройде. 

Спочатку було світло й газ, і телефони ми заряджали. А потім поступово ми почали боятися – стало дуже гучно. Вже ходили в підвали ночувати з дитиною. Потім не стало у нас газу - ні на чому було їжу готувати. Далі ситуація дуже серйозно загострилася, і почало все місто виїжджати, тікати від війни. 

Ми з донькою доїхали до Львова, потім поїхали на Германію. Труднощів не було. Жалко було дитину і жалко залишати чоловіків у Вугледарі: син працював на той момент, і йому неможна було виїжджати з міста. Дуже сумували за чоловіком. Доньці було десять років всього, вона дуже вона плакала за батьком. 

За кордоном моє серце розірвалося на частини, і я повернулася в Україну, тому що мені там важко було. 

По-перше, у нас була гуманітарна допомога, дякую за це. Ми на продукти витрачали гроші, але хоч масло, цукор та щось елементарно необхідне було у нас. На початку були якісь компенсації грошові, але це було всього декілька разів. 

Ми трохи пожили в гуртожитку у Вінницькій області, а потім до нас прийшли і сказали, щоб ми забирались звідти, а якщо не поїдемо, то нас примусово виселять. Нас фактично вигнали з гуртожитку. А там все-таки машинка пральна стоїть, холодильники, душова кабінка. Тоді ми поїхали сюди, ближче до рідної Донецької області.

Руки ми не опускаємо. Набридло жити в найманих квартирах - це дуже витягує кошти. У нас в попередні роки було все, і раптом ми залишилися без нічого. Квартира наша розбита повністю: з п'ятого по перший поверх стояк обрушився, дірка в будинку. Нам показували відео нашого будинку. Хочеться, щоб війна закінчилася, і нам якісь виплати заплатили за наше житло, щоб ми десь собі купили інше.