У мене є чоловік і четверо дітей. Чекаємо на п’яту дитину. Ми жили в місті Лозова Харківської області. Під час одного з обстрілів ракета влучила в електропідстанцію. Зникло світло, а без нього немає й води. Через це ми вирішили виїхати з міста. Зараз живемо в селі Гупалівка Дніпропетровської області. Батьки залишилися в Лозовій. Я хвилююся за них.
Про початок війни ми дізналися від виховательки, яка зателефонувала й сказала не приводити дітей у садочок. Потім кружляли літаки й літали ракети.
Мене шокує жорстокість росіян. Я не розумію, як можна стріляти в мирних людей? Мої діти за звуком розрізняють, який снаряд летить. Знають, що таке ракетна небезпека, що треба ховатися. Я ніколи не могла б подумати, що їм доведеться все це переживати.
Ми виїхали з однією сумкою і документами. Забрали з собою чотирьох цуценят, які народилися незадовго до нашого від’їзду. Вже роздали їх людям. На електричці доїхали до Дніпра, а до села – на автобусі. Дякуємо місцевим жителям, які дали дитячі речі й продукти. Зараз ми отримуємо гуманітарну допомогу.
Чоловік працює у фермерському господарстві. Я через місяць піду в декретну відпустку. Діти ледь не щодня запитують, коли поїдемо додому. Я також дуже хочу повернутися. Сподіваюся, що поїду народжувати до рідного міста.
