Карін Ілля, 1 курс (10 клас), Червоноградський гірничо-економічний фаховий коледж

Вчитель, що надихнув на написання — Беркита Олена Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року… Початок повномасштабної війни. Я прокинувся від сирени повітряної тривоги… В моєму серці з’явився страх, всі в моїй сім’ї були розгублені, стривожені та налякані. Жахливі новини по телебаченню про сотні жертв перших годин війни викликали в серці тринадцятилітнього мене співчуття, жах та дорослі думки, непритаманні дитині.

Вся країна стала на захист Батьківщини, українці показали свій дух, завзятість та силу волі і дали відсіч загарбнику.

Школи припинили навчання, люди допомагали всім можливим, чим могли полегшити боротьбу військових. З’явились нові герої, нові постаті в сучасній історії України та все збільшувалося число загиблих військових, цивільних та дітей! Декілька тижнів я жив у бабусі в селі. Кожного дня я переймався через війну, прокидався і засинав з болем і страхом в душі.

Я повернувся додому, до нас приїхав мій двоюрідний брат з Києва із своєю мамою.

Він розповідав як він боявся вибухів, як на синьому небі були сліди від ППО, як на околиці столиці палали танки, БТР та машини…

Тоді я подумав: “Хтось із українських дітей першого дня повномасштабної війни прокинувся від сирени, хтось від вибухів, а хтось не прокинувся взагалі… Чому так? Чому ми повинні жити в страху? ” і тоді в моєму серці, як і в серці мільйонів дітей та дорослих, зародилась невимовна ненависть до агресора і жага справедливості!

Війна триває і зараз в 2024 році, її жертв не злічити та наслідків неможливо оцінити. Україну підтримує весь світ, але “скаженого карлика” ніхто так і не зупинив…

Країни накладають на росію численні санкції, але чи врятує це життя людей, чи зупинить війну, чи допоможе в боротьбі за право на життя, чи залікує рани українців, чи компенсує їх втрати?

Звісно, це не зупинить війну, бо зупинить тільки співпраця та воля всього світу, всіх світових лідерів проти геноциду та позбавлення людей найціннішого - життя!

Ми – українці живемо в невідомості, не знаємо, що трапиться через секунду. Наша сила – це віра в перемогу та безперервна боротьба за виживання нашої нації! Невимовну вдячність виражають українці воїнам ЗСУ – силі, стержню, волі, надії та спасінню нашого народу! Вже третій рік наші воїни відважно боронять нашу Батьківщину та нас. Я вважаю, що ЗСУ роблять неймовірний подвиг, воюючи за Україну та свій народ.

Але найстрашніше те, що нове, молоде покоління, котре повинно було продовжувати рід нації  – гине!

Незважаючи на всі перешкоди, ми – українці переможемо! Коли Україна здобуде перемогу, то весь народ, безумовно, розслабиться, буде святкувати, радіти, але життя, як до війни вже ніколи не буде, бо вся наша нація отримала величезну травму. Ми роками будемо відбудовувати, відновлювати та розміновувати нашу країну.

ДАЛІ БУДЕ……………………………ПЕРЕМОГА!!!!!!!!!!!!!!!!!