Яна Широких, киянка, мати та дружина військових, згадує, що в перший день вторгнення їй зателефонували чоловік і син. Тоді вона одразу зрозуміла, що необхідно негайно евакуюватись із двома маленькими онуками. На світанку вже лунали вибухи, багато киян виїжджали з міста. Яна з родиною вирушила до Львова, а потім виїхала до Польщі.

На той час її син воював у Маріуполі. Перші місяці він давав про себе знати, але згодом зв'язок із ним обірвався. Весь час жінка жила в очікуванні новин. Коли він виходив із заводу «Азовсталь», то заповнив бланки Червоного Хреста, і це дало Яні надію, що син живий.