Війна у наше життя, як і в багатьох інших, принесла катастрофічні зміни. До сих пір не можемо оговтатися від страшної російської навали, яку ніхто з нас не очікував. Магазини були всі закриті, а потім і розграбовані. Комунікацій гуманітарних перші 3 місяці не було зовсім. Сім'я роз'їхалася в різні боки: дітям потрібно отримувати освіту, тому прийшлось їх вивезти на більш безпечні території, але в межах України. Самі залишилися без роботи, без світла, без газопостачання, без телефонного зв'язку. Кожного дня сподівалися, що це все скоро скінчиться. Але дива не сталося. Наразі ще й чоловік пішов боронити рідну землю.

Найбільше страшно було, коли російські танки їхали по нашій вулиці. А на обличчях у тих хлопців читався смуток і жах.

Війна - є найсильнішою психічною травмою в житті дітей, це дуже травмуючі події, які не закінчилися до сих пір.