Історія подана мовою оригіналy

Зараз у Наталі на руках – малі діти й хвора мати, через це молода жінка не може вийти на роботу. Вона живе в постійному стресі і дуже переживає за те, що всіх чекає попереду.              

Коли розпочалась війна, я була вдома і дуже засмутилась. Перший тиждень постійно плакала, постійно дивилась і слухала новини, переглядала інформацію в інтернеті: скільки загинуло дітей, мирних жителів…             

Нажаль, під час цієї війни моя мама осліпла - все через бісові гроші, яких не було...

Мене шокували звірства росіян: вони гірше тварин, бо ж ті мають якісь інстинкти і щось хороше, а москальські вояки – ні!

Шокували і вразили жертви наших воєнних, які себе підривали, щоб не пропустити далі наших ворогів. А ще вражає оптимізм нашого народу і дуже гарні пісні, які з’явились українською мовою.

Спочатку дуже незвично було чути, як летять винищувачі і вертольоти. Страхало: чи це наші, чи вже ні? Звук тривоги навіть зупиняв серцебиття на пару секунд. Ну, зараз вже звиклось, але спочатку... Дякувати Богу, в нас тут ще поки спокійно, єдина проблема - великі ціни.

У мене зараз нема можливості йти на роботу через мамину інвалідність і малих дітей. Війна, крім проблем буденних, принесла ще й постійний страх за майбутнє: здається, що буде гірше з кожним днем. Кожен день від початку війни лишається у моїх спогадах. Я ніколи цього не забуду.