«Кожен має перемагати, починаючи з себе»

Корж Вікторія, учениця 9 класу Ліцею №25 м. Житомира

Вчитель, що надихнув на написання есе - Миронова Оксана Дмитрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Бути українкою – це велика честь для мене. В наш тяжкий воєнний час я з гордістю можу сказати, що я з України. Мені не соромно розмовляти, писати і читати українською мовою, тому що останні 5 поколінь моєї родини народилися, виросли і померли на своїй рідній землі. Вони пишалися тим, що мали українське коріння.

Хочу поділитися частинкою історії моєї прапрабабусі, яку звали Ганна. Вона народилася у ХІХ столітті, тоді коли заборонялося спілкуватися і навіть думати нашою рідною солов’їною мовою. Прапрабабуся йшла наперекір всьому і вчила дітей граматиці, за що я їй невимовно вдячна.

Завдяки зусиллям та традиціям моїх предків закладався та зміцнювався мій рід, не зважаючи на воєнні лихоліття, голодомор та інші подібні труднощі. Я пишаюся тим, що моє прізвище має козацьке коріння.

Український народ завжди був і є сильною нацією. Це люди, які трималися один за одного, які допомагали, боролися і борються разом.

Мої пращури старалися маленькими кроками відвойовувати свободу та незалежність нашої Батьківщини. Вони мали за мету бути вільними, знати та відчувати, що таке свобода. До сих днів ми так і не змогли вдихнути на повні груди значення цього слова, тому що завжди хтось заважав цьому. Але ми будемо сильними і разом все подолаємо.

Для перемоги з початку війни я давала концерти з колективом на підтримку наших славних захисників. Ми неодноразово їздили закордон, прославляючи та відстоюючи честь України в різноманітних конкурсах.

Кожен має перемагати, починаючи з себе. Якщо кожен зробить, щось для перемоги, то вона стане ближчою, адже поки ви сидите, нічого не роблячи і просто чекаєте її, вона не постукає вам в двері і не скаже, що війна закінчилася. Ми маємо бути один за одного горою, стояти до кінця, не опускаючи рук. Пам’ятай, все починається з тебе...