Шматкова Олександра, 11-А клас, Харківський ліцей № 162 Харківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Красільнік Наталія Євгеніївна

"Чому я пишаюся тим, що українка?"

…Бо я з України,
Бо я - українка!
О. Василенко

2023… Ще півтора роки тому так легко було писати на подібні теми. Але війна… Страшнішого слова важко й уявити!!! П’ять букв, а скільки нереальних страждань, болю та жаху. Життя перетворюється на суцільне пекло, з якого, здавалося б, неможливо вибратися. Саме вона назавжди змінила життя всіх українців на до і після. Більше ніколи не буде так, як було раніше. Це розуміють усі.

Хтось рятувався від біди за кордоном, хтось пішов на фронт, хтось розпочав боротьбу з країною-агресором у різних сферах життєдіяльності, а хтось став волонтерити та допомагати тим, чим може, аби наблизити нашу Перемогу. Так, критична більшість українського суспільства задіяна в тотальному супротиві…

Проте спогади про нещодавно мирну Україну час від часу спливають переді мною… Це найбільша країна Європи. Це хлібосольні люди, що в серці плекають українську мову. Це багатовікова історія з її запеклою боротьбою за незалежність. Це чарівна природа, вишукана культура та славні традиції. Українці – нація по духу!!!

Адже на території України живуть понад 100 національностей, які люблять свою країну, захищають її, поважають і підтримують. Українські художники й поети, вчені й винахідники, військові й спортсмени відомі далеко за межами нашої країни, становлять її гордість і гідно представляють її на міжнародній арені. Це мої сучасники, якими я пишаюся!!! Завдяки їм світ пізнає і відкриває для себе Україну.

…Харків-герой. Не можу не сказати про тебе. Ти зможеш усе!!! Ти моя гордість!!! Твоя міць не один раз допомагала вижити тим, хто зовсім зневірився. Відповідаючи на запитання, як вдалося втримати Харків, Олег Синєгубов відповів: «Завдяки тому, що всі об’єдналися. Сили оборони міста Харкова та області, Збройні сили. Всі працювали єдиним фронтом на своїх місцях. І це ми зараз продовжуємо робити. Це нам і допомогло встояти». І прикладів такого єднання безліч.

Поки військові відчайдушно билися з окупантами, в Харкові розгорнувся інший «фронт» - комунальний. Неможливо відзначити кожного окремо, енергетика чи водяника, але всі вони допомогли місту вистояти. Наявність звичних послуг у будинках вселяла в харківців віру, що все можна пережити, і тримала в місті.

Без перебільшення щоденним подвигом була і залишається робота колективу КП «Харківські теплові мережі». У березні 2022-го, який видався доволі морозним, комунальники під обстрілами латали пошкоджені мережі, аби повернути тепло до осель якомога швидше. У поточному опалювальному сезоні вони вже сьомий раз перезапустили систему опалення, що знеструмлюється внаслідок ракетних ударів.

…Перша воєнна зміна Ніни Токар, яка працює оператором котельні «Північ-2», випала якраз на ранок 24 лютого. Незважаючи на обстріли, жінка добиралася на свою зміну попутним транспортом і дуже переживала, що запізнюється. Уся зміна щохвилини обирала між власною безпекою і стабільною роботою обладнання. Під час обстрілів, пригадує жінка, котли постійно зупинялися, персонал ховався під сходами в коридорі. Попри весь жах ситуації, Ніна Омелянівна свою зміну добула до кінця, а 27 лютого знову вийшла на добове чергування...

Розумію, що на сьогодні кожний день, прожитий у війні, дає підстави пишатися українцями! Тому жити для себе недозволено. Ми потрібні Україні!!! Нам усім ще більше треба працювати, кожному на своєму місці, крок за кроком наближаючи Перемогу над ворогом. І я впевнена, що ми будемо ще краще жити в звільненій Україні. Відбудуємо зруйноване, подолаємо всі труднощі. І на оновленій землі відродиться життя, за яке сьогодні на полі бою гинуть наші Герої. Слава їм і вічна пам’ять!

Я переконана, що настане день, коли навіть в Європі скажуть, що ми хочемо жити так, як в Україні!!! Усе в наших руках!!!