Я живу з донькою. Зараз вона залишилась без роботи через війну. Минулого року у Костянтинівці не було газу, тож їжу я готувала на багатті. Зараз живу під обстрілами. Кожен день для мене – страшне випробування. Я нікуди не виїжджаю, бо рідних немає в інших регіонах, а грошей на оренду житла у мене не вистачить.

Тож чекаю, чи вб’ють мене. У погріб не ходжу, бо боюсь, що завалить.

Багато людей повернулось у Костянтинівку через брак коштів. Чекаємо на завершення війни, бо вже нерви здають.