Якраз на мій день народження розпочалася війна. Спочатку не було де взяти продукти, не було куди виїхати, не було грошей - не було нічого. У кого що було - всі ділилися, і так виживали. Допомагали один одному. З сусідами згуртувалися, ділилися, слухали новини всі разом. 

Найбільше шокувало, що зайшли рашисти і ходили по дворах. Забирали все: і продукти, і машини. Людей забирали, били, мордували. І телефони забирали. Ми їх ховали. І у погребах сиділи. Ми намагалися менше з ними зустрічатися. 

У великодню ніч були такі вибухи! Я бачила заграву, повз нас літало. Уламки досі збираємо. Спускалися у підвал, бо я на п'ятому поверсі живу. Боялися, що щось згори впаде.

Найприємніший момент - це коли зайшли наші війська. Ми так їх зустрічали: і пиріжки пекли, несли все, у кого, що було. Раді були. І досі раді, що нас звільнили. Ми вранці встали, і о шостій ранку вже по вулиці їхали наші військові. Врятували нас. 

Одна моя донька у Німеччині, інша - тут. Онучки приїхали. 

Нехай би швидше закінчилась війна. Навіть сьогодні. Мрію, щоб був мир і всі люди щоб були добрі. Всім миру і здоров'я.