Історія Леоніда з Маріуполя більше нагадує сценарій гостросюжетного бойовика: постійні обстріли, пожежа в квартирі, обгорілі трупи російських військових, дуло пістолета біля скроні та життя у підвалі Будинку юного техніка. Там, щоб зігрітися, доводилося вкриватися шматком корабельного парусу. Леонід досі згадує, якою смачною здавалася зварена індича шия в голодному Маріуполі та яким солодким був смак свободи, коли зрештою вдалося повернутися на батьківщину.