«Син до нас приїхав із Бердянська, і ми 10 днів у погребі прожили», – згадує Надія Вахненко із Каменського. Вони в підвал поспускали і ліжка, і крісла, і теплі ковдри та речі, але коли в селищі відключили світло, там стало дуже важко. На вулиці був сильний мороз до мінус 10. Але коли по селу почали стріляти з "градів", то зрозуміли, що треба вже виїжджати.

Трохи згодом сусіди розповіли телефоном, що в будинку у жінки живуть військові. А коли за місяць їй вдалося приїхати до рідного села, то у дворі вона виявила труп якогось солдата.

Коли я повернулася додому, то в мене був небіжчик якийсь у дворі