У мене була стабільна робота, плани на майбутнє. Двадцять четвертого лютого все змінилось. Селище швидко окупували, до нас приїжджали росіяни, перевіряли тричі. Я питала їх, навіщо вони прийшли. Відповідали, щоб у нас не було НАТО. 

Магазини в селі не працювали. Зв’язку не було, а рідні всі виїхали. Я забрала кота та собаку дочки до себе. 

Коли до села зайшли ЗСУ і я почула українську мову, я розплакалась. Я вірю в ЗСУ та сподіваюсь на перемогу.