Я жила зі своєю сім’єю в Гуляйполі. У нас все було добре, поки не почалася війна. Під час обстрілів ми сиділи в погребі. Була потреба в їжі і в медикаментах. Згодом самотужки виїхали в Запоріжжя. Коли вибиралися з міста, позаду нас лунали вибухи.
Наш будинок залишився без вікон і даху. Тепер нікуди повертатися. Не знаємо, як жити далі. В Гуляйполі залишилися наші собачки.
У Запоріжжі ми звернулися у Фонд Ріната Ахметова – нам допомогли. Ми дуже вдячні за це.
Наше життя перевернулося. Нам важко, але ми тримаємося і надіємося, що скоро все закінчиться – і ми повернемося додому. Хочеться, щоб війна закінчилася так само несподівано, як і почалася.
