Я жила зі своєю сім’єю в Гуляйполі. У нас все було добре, поки не почалася війна. Під час обстрілів ми сиділи в погребі. Була потреба в їжі і в медикаментах. Згодом самотужки виїхали в Запоріжжя. Коли вибиралися з міста, позаду нас лунали вибухи. 

Наш будинок залишився без вікон і даху. Тепер нікуди повертатися. Не знаємо, як жити далі. В Гуляйполі залишилися наші собачки. 

У Запоріжжі ми звернулися у Фонд Ріната Ахметова – нам допомогли. Ми дуже вдячні за це. 

Наше життя перевернулося. Нам важко, але ми тримаємося і надіємося, що скоро все закінчиться – і ми повернемося додому. Хочеться, щоб війна закінчилася так само несподівано, як і почалася.