Нашу родину війна застала вдома - у Костянтинівці, Донецької області. Через 5 місяців після вторгнення довелось евакуйовуватись.

У мене шестеро дітей, в однієї – почало боліти серце.

Я перенесла важку операцію на нозі і вже чотири місяці ходжу лише на милицях. Якби не ця клята війна, можливо цього б і не сталось. Роботи немає. Умови, в яких ми зараз живемо, не дуже хороші. Дякувати Богу і людям, які допомогли.

Зараз, коли пролетить літак, доньку починає боліти серце. Вона дуже лякається. Мріємо, щоб якнайшвидше настав МИР!