Мені 40 років. Я з села Катеринівка Покровського району Донецької області. У мене  є чоловік і двоє дітей. Чоловік і брат служать з першого дня війни. 

Коли почалися обстріли нашого села, я з дітьми ховалася в підвалі. Діти боялися, тому я прийняла рішення виїхати в інше село. Воно розташоване далі від нашого. У ньому тихіше. Домашніх тварин не забирали. За ними наглядають знайомі. 

За вісім місяців війни ми навчилися долати стрес. Уже спокійніше реагуємо на все. Звикли. 

Хочеться, щоб війна скінчилася скоріше. Хочеться жити так, як раніше.