Валентина Сорокіна з чоловіком переїхала до Новгородського багато років тому з Курської області. Довгий час обидва працювали на заводі. До війни жили добре. Рік тому подужжя поховало свого сина, тепер лишилися вдвох. Коли на сході України розпочалися бойові дії, не думали, що все це затягнеться на багато років. Коли почалися обстріли, їм було дуже страшно.

Виживати сім'ї Сорокіних допомагає господарство і гуманітарна допомога від благодійників.

Валентина Микитівна мріє дожити старіть у власному будинку та перестати чути звуки стрілянини.