Мені 35 років. Жив з дружиною у Маріуполі. В 2014 році, було неспокійно, але не так, як зараз.

В перший день було дуже тривожно. Ми прокинулися від вибухів - навіть не знаю, як все це і описати. Звісно, в перший день ми щось ще купили, а потім їли те, що було. З ліками були проблеми - вітчим і мати були без ліків.

Ми в Маріуполі пробули до 13 березня, а потім виїхали у Розівку до матері дружини. Там ще три дні були, а потім виїхали повністю з окупованої території.

Все шокувало: і захоплення, і вбивства людей, і обстріли. Все це можна назвати шоком.

Коли почали авіабомби падати на нас, то вирішили виїхати. Дорога була важка. Важко було проїхати через блокпости. Окупанти нам говорили, що вони вже все захватили - можемо не їхати.

Ми зараз в Тернополі. Просто шукали, де приймають переселенців. Тут і знайшли квартиру, щоб зупинитися.