До війни проживала разом з дітьми в Полтавській області, син ходив до другого класу донечці було лише 4 роки, з чоловіком разом не проживала, я працювала. Складно бачити своїх дітей і дивитися їм в очі. Соромно було, що не можеш нагодувати їх, заплати та забезпечити їх всім необхідним. Нестача їжі, відсутність роботи, борги, від важких підробітків почалися великі проблеми та постійний страх. З початком війни ми з чоловіком розійшлися, але не розвелися офіційно. З родичами з Росії, зв'язок перестали підтримувати. Роботи офіційної не маю, підробок. За освітою викладач англійської мови, професію дуже хочеться змінити, зараз допомогою людям фізично, через те, що ми живемо в селі. Все нагадує про війну.