Війна застала мене в Нікополі. Тут я прожила все життя. Нікуди виїжджати не збираюсь, хоча стріляють дуже сильно. Коли підірвали Каховську ГЕС, питної води не стало. У місто питну тоді привозили. Зараз доводиться купувати. 

Мене вражає жорстокість росіян. Вони вбивають наших дітей. Влучили ракетою в лікарню «Охматдит» - я досі не можу від цього відійти. Росіяни навмисно нас вбивають. 

Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб війна закінчилась. Я оптиміст, але і реаліст. Не знаю, що буде далі. Розумію, що ситуація на фронті складна. Плету хлопцям сітки. Допомагаю, чим можу.