Колись гарне, мальовниче селище перетворилося на поле бойових дій. Коли почалися обстріли, людям довелося бігти у підвали. Тоді стало ясно, що це затягнеться надовго. Обстріли були часто, особливо у вечорі.

Під час обстрілу невістка знаходилася в пологовому будинку, а старший онук був у неї, ховалися в коридорі. Семилітня дитина говорила: «Бабуся ось так пригнись, ось так ручки, так треба ховатися. 

Жінка мріє, щоб закінчилася війна та хоче зустрітися з дітьми та онуками, яких не бачила за період бойових дій.