Анастасія витримала жахи війни трохи більше місяця у рідному Лимані. Особливо переживала за молодшого сина, який досі боїться будь-яких звуків, пов'язаних із війною.

"Коли нас бомбили авіацією, я бігла так, що не знаю як я його не вбила, на руках, у пледі, о пів на першу ночі"