Через війну сім’я Олександра втратила все. Вони вимушені поневірятися країною, щоб вижити, і чекають не дочекаються кінця війни, щоб повернутись у рідний Херсон і почати все відбудовувати.
До війни я жив у Херсоні. Але 24 лютого був у відрядженні в Хмельницькому.
Перші півтора місяці війни були великі черги за продуктами, а ціни були дуже високими майже на все. Спочатку ми були у родичів, потім уже не мали змоги виїхати до Херсону.
Взагалі сама війна шокує. Ти живеш, маєш плани на майбутнє… Це все шокує. Страх був, коли виїжджали з окупованої території в Україну. Страшно було за свою родину. Я забрав племінника з його дівчиною і домашніх тварин: свою кішку і папужку Кєшу.
Складнощі були в тому, що на рашистських блокпостах перевіряли телефони і знайшли в мене «негарне» відео – ну, для них. Роздягали повністю догола. Перевіряли документи, погрожували, що відберуть авто.
Моя сім’я втратила все. Я тимчасово залишив їх, бо поїхав на заробітки до Житомира.
Зараз їду в сторону Києва, я за кермом. Переїхав до Кривого Рогу – там проживають родичі, там я зараз залишив жінку.
Хотілося б, щоб скоріше закінчилася війна, щоб почати все заново відбудовувати. Хочеться, щоб все було добре.
