Мені 22 роки. Жила в місті Гірському Луганської області. 24 лютого я була на роботі. Коли все почалося, було дуже страшно. Мене шокувала війна, бо я не вірила, що таке взагалі може бути. Це був шок. Через стрес я на пігулках сиділа.

Не вистачало і їжі, і води. У перші дні магазини всі були пусті, пізніше світло відключили – вода пропала. Ходили на криницю набирати.

Коли ми їхали, над нами ракети літали. Спочатку нас не хотіли випускати, дуже перевіряли на блокпостах. 

Я зараз знаходжусь в Степанцях Черкаської області, бо тут є робота. Працюю на заводі.

Поки що я не можу дивитися в майбутнє, бо не знаю, що буде завтра.