Мопанько Микита, учень 9 класу КЗ «Зарожненський ліцей» Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Прологаєва Надія Павлівна

«Моя Україна майбутнього»

Україна - це моя батьківщина. Місце, де я народився та виріс. Україна для мене, як батько і мати, вона виховує з мене справжню людину, прищеплює найважливіші цінності та робе мене справжнім патріотом. Особливо гостро я це зрозумів саме зараз, під час війни. Дуже боляче… Але переживемо і переможемо! Я в цьому впевнений! І моя країна обов’язково оговтається і розквітне!

Як я уявляю мою Україну майбутнього? Вільною, без руйнувань, смертей та сліз. Діти граються на майданчиках, а батьки займаються своїми справами, знаючи, що вони в безпеці. Економіка країни зросла. Заробітної платні вистачає на все необхідне, навіть на відпочинок своєї мрії. А пенсіонери щасливо доживають свої роки, подорожуючи та відвідуючи культурні заклади . Медицина на найвищому рівні, тому що спеціалісти, отримуючи освіту, більше не покидають країну в пошуках кращої заробітної платні.

Коли моя країна переможе, я нарешті побачу свою родину, друзів, однокласників,  які повернуться додому. Першого вересня ми усі разом підемо до школи. Нарешті обіймемося, розповімо один одному, як ми вижили, бо ми сильні та незламні!

А в кінці року в мене буде справжній випускний. Я з хвилюванням отримаю свідоцтво про неповну середню освіту (сподіваюсь з високими балами), а мої батьки будуть пишатися мною і матуся не буде плакати, вона буде щасливо посміхатися і не боятися, що почнеться повітряна тривога. Я складу іспити. А ще ми своєю дружньою родиною поїдемо до нашого Криму!

 Це все не моя фантазія - це найближче наше майбутнє, за яке ми вдячні нашим хоробрим, незламним, сильним захистникам та захисницям! Низький їм уклін!