Оксана Володимирівна згадує про мирне життя, яким була цілком задоволена. Війна змінила все. Під час обстрілу її дочка травмувала ногу. Довелося тривалий час ховатися у підвалах. Кілька місяців не було пенсії, хоч й у магазинах були порожні прилавки. Як і всім мешканцям прифронтового міста їй хочеться миру.