Мені 22 роки, виїхала з Луганської області, наразі мешкаю на Черкащині.

Я була на роботі, коли все почалося. Було дуже страшно у нас в місті Гірське.

Не вистачало і їжі, і води, в перші дні магазини всі були пусті, потім світло відключили, вода пропала. Ходили на криницю набирати.

Мене шокувала війна, бо я не вірила, що таке взагалі може бути, це просто шок.

Спочатку нас не хотіли випускати, дуже нас перевіряли на блокпостах, потім пропустили. Коли їхали, то над нами ракети літали.

Я зараз знаходжусь в Степанцях Черкаської області, бо тут є робота. Я працюю на заводі. Щоб позбутись психологічних проблем, я на пігулках сиділа.

Поки що я не можу дивитися в майбутнє, бо не знаю, що буде завтра.