Мені 22 роки. Я жила в місті Гірське Луганської області. 24 лютого була на роботі. Мене шокувала війна, бо я не вірила, що таке взагалі може бути - це був шок. Коли все почалося, було дуже страшно. Не вистачало і їжі, і води. У перші дні магазини всі були пусті, пізніше світло відключили, вода пропала – ходили на криницю набирати.

Спочатку нас не хотіли випускати з міста, потім пропустили. 

Дуже нас перевіряли на блокпостах. Коли їхали, над нами ракети літали. Я зараз знаходжусь в Степанцях Черкаської області, бо тут є робота. Я працюю на заводі. Щоб подолати нервовий розлад, на пігулках сиділа. Поки я не можу дивитися в майбутнє, бо не знаю, що буде завтра.