Коли бачили свіжі могили у дворах та на узбіччях, то вже не хотілося ні їсти, ні пити, – згадує Валентина. Люди гинули від вибухів снарядів, коли виходили набирати воду чи готувати на багатті. Приватний сектор, де жінка жила із сім'єю, почали обстрілювати після 8 березня. З кожним будинком, що згорів в окрузі, Валентина боялася, що наступний буде її. Так і сталося, снаряд потрапив у стіну, але, на щастя, не розірвався, після цього жінка вирішила втекти з Маріуполя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: