«Мені онука зателефонувала і сказала, що почалася війна, а я їй не повірив навіть одразу», - розповідає Михайло Новіков із Гуляйполя. З початку військових дій у місті не стало електрики, води, ліків, були проблеми із продуктами. Щодо води домовлялися, щоб приїжджала пожежна машина та привозила воду для місцевих мешканців. У чоловіка було дуже велике господарство і йому було дуже складно все кинути напризволяще, але коли обстріли посилилися і окупанти почали стріляти по центру Гуляйполя, то пенсіонери вирішили, що треба виїжджати. До того ж у дружини Михайла Миколайовича стоїть кардіостимулятор, і далі перебувати в місті вона не мала сил. За ними приїхав зять і сказав, щоб вони збиралися, що він відвезе їх до обласного центру. Під бомбардуваннями вони виїжджали з рідного міста, і зараз уже майже три місяці мешкають у Запоріжжі.