Ольга згадує перехресний вогонь, як усі сусіди з її під'їзду закривають тілами шестирічного хлопчика з третього поверху. Усі зібралися біля ліфта. Найбезпечніша зона. Обстріл стихає. Дитина, що не промовила ані сльозинки, ані слова - ціпеніє і ... провалюється в сон. Знову свист та вибухи снарядів. Пізніше Ольга із сім'єю перебираються ближче до центру Маріуполя. Центр вже бомбардують з повітря.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: