Лідія Василівна була зовсім маленькою, коли почалася Друга світова війна. На її дитинство припав і голод 1946-1947 років, інші важкі часи в житті Радянської держави, а тепер і нинішня війна. Жінка згадує, як під час обстрілів за вікнами будинку все освітлювалося красивим блакитним і рожевим кольором, а у неї від страху стискалося серце.