Мені 68 років, жив у Бахмуті. Про початок війни довідався по новинах спочатку. А потім на горбі біля кладовища, під Краматорськом, літак збили - довго горіло.

По великому рахунку, нам вистачало всього. Навіть коли виїжджали у квітні, все було, навіть з собою продуктів набрали. Магазини ще працювали.

Коли біля гетьмана гухнуло, це і стало вирішальним моментом, коли я вирішив евакуюватись.

Довго ми їхали на Дніпропетровщину. Колона йшла здорова, не обігнати, нічого. 

Ця війна взагалі на родину всю вплинула. У всіх же по-різному. Є такі, що підтримують росію, - контакти з ними розірвали.

Більш за все хочу повернутися назад. Хоч і на розвалини, але повернутися.