"Коли попросила Діму до телефону, мені сказали, що Діми вже немає"

28-річний Дмитро Гречихін загинув 13 березня 2022 року. Близько 17.00 він разом із сусідом Володимиром Хільком проходили неподалік санстанції, де під час окупації Тростянця розташовувався російський штаб. Біля чоловіків розірвалася міна.

«Спочатку Дмитра поховали недалеко від місця загибелі, в лісі. Після ексгумації у квітні – перепоховали на кладовищі», – розповіла дружина Тетяна.

Дмитро Гречихін народився у Тростянці. Після закінчення школи здобув фах кухаря-кондитера. Вів активний спосіб життя та захоплювався спортом. У 2015 році став строковиком в армії, а опісля підписав контракт із ЗСУ та обороняв українську землю. Близько шести місяців служив в зоні ООС.

Після одруження Дмитро переїхав до Києва, працював арматурником на заводі. Дружина Тетяна пригадує його дуже чуйним і люблячим. Каже: для Дмитра на першому місці завжди була сім’я.

«Мені сподобались його блакитні очі, вони були, як небо. Це було кохання з першого погляду. Коли у нас народжувалася доня Алінка, Діма був присутній. Плакав від щастя, побачивши її вперше. Алінка – його копія. Він добре ставився до мене, допомагав по дому, з донечкою. А також їздив до батьків і допомагав їм», – пригадує Тетяна.

Незадовго до повномасштабної війни Дмитро взяв відпустку та поїхав до Тростянця навідати маму й тата. Там його і застало вторгнення. Перебуваючи в окупації, Дмитро щодня намагався подзвонити або написати дружині.

«Востаннє ми говорили 12 березня. 13 березня була тиша, 14 – також. 15 березня я дозвонилась на номер його мами, взяв слухавку тато. Коли попросила Діму до телефону, він сказав, що Діми вже немає. Більше про той день нічого не пам'ятаю», – розповіла Тетяна.

У Дмитра Гречихіна залишились батьки, дружина з донькою, рідні брат і сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.