Мені 61 рік. Мешкаю в Охтирці. Маю чоловіка, батька, сестру. Чоловік – інвалід другої групи, ходить на милицях. Батько лежачий.
Коли почалася війна, ми з сестрою були коло батька. У погріб не спускалися, бо не могли ні залишити його, ні спустити.
До війни ми з чоловіком мешкали в багатоповерхівці, а зараз – у приватному будинку. Було страшно, коли нас бомбили. Ми весь час були в будинку. Нам усього вистачило. Доводилося стояти в чергах, але все можна було дістати. І вдома мали запаси ліків. Воду набирали з криниці.
Дуже чекаю, коли настане перемога. Хочеться, щоб був мир на землі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.