«Здається, що це якийсь поганий сон. Щоранку прокидаєшся і розумієш – це реальність», – розповідає Дмитро Харатін зі Степногірська. Говорить, що ніхто не міг і припустити, що почнеться війна. Коли ж почалися військові дії, то думалося, що це все ненадовго, що через день-два-тиждень все закінчиться. У селищі розбили водонапірну станцію та не стало водопостачання. Воду привозили машинами, і щодня її треба було носити. Почали перебивати лінії електропередач, а у чоловіка вдома усі прилади від електрики. Навіть приготувати їжу стало проблемою. До того ж збільшилася інтенсивність обстрілів і снаряди почали потрапляти до будинків мирних жителів, убило людину, кількох поранило, тож Дмитро Сергійович вирішив, що треба евакуюватися до Запоріжжя. Зараз він дуже чекає на закінчення бойових дій, щоб можна було повернутися додому.