«Ніч, коли над нами пролітали снаряди та вибухали на сусідній вулиці. Це було найстрашніше», - так розповідає про жахіття війни Каріна Шевченко. У липні 14-го прийшло усвідомлення того, що війна — це не новини по телевізору, а поряд. Жінка згадує, які сильні були обстріли, гучні звуки техніки та розриви снарядів. Їй доводилося ховатися з маленькою дитиною на руках.
Зараз Каріна живе у постійному страху за себе та свою родину. Постійно носить із собою паспорт та документи на дитину. Жінка сподівається на краще і мріє про хороше, мирне життя для своєї сім'ї.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.