«Коли нас обстріляли, це було щось жахливе»

Перший день війни я вже забула. А ось в 2017 році, в грудні, здається, вісімнадцятого числа, це торкнулося нашого селища. Раніше було, звичайно, страшно, але не настільки. Але коли нас обстріляли, це було щось жахливе.

Наше селище було обстріляне, у людей вилетіли вікна. Я була в сараї за селищем, у мене там були курочки. Я прийшла ввечері закрити сарай, а сусідка каже: «Неллі, почекай, підемо додому разом». І ось я стою біля її сараю, і воно як шарахануло – ми впали на землю і почали просити Господа, щоб нас оминуло і ми залишилися живі. Коли трохи заспокоїлася, ми прийшли в селище, а там творилося таке страшне, що жах один. Прямо біля нашого будинку лежала міна. Скрізь були воронки, всюди вибиті шибки, опалювальна система розбита, лилася гаряча вода, з дротів летіли іскри ... У мене було вибито вікно.

Зараз наш будинок відновили, зробили ремонт, але не всім, а тільки тим, хто писав заяву, просив і благав. У мене вставили пластикове вікно, але у багатьох вікна стоять з фанерою.

Коли сильно бомбили, доводилося сидіти в підвалі. Раніше недалеко за селищем була ферма, там були корови. Під час війни так сильно стріляли, що шість корів убили. У наших будинках підвалів взагалі немає, якщо туди заходити, то потрібно повзти рачки і перелазити через труби. Нормальний, на повний зріст підвал тільки в останньому будинку. Я принесла туди розкладачку, сусіди притягли старий диван, ми там сиділи і днями, і ночами. Нас було кілька сімей. Все пережили. Не було газу, купували електропечі і сяк-так готували їсти.

У нас у селищі немає джерельної води, тільки на фільтрувальних. Але, бувало, що їх теж обстрілювали, і станція не працювала, доводилося воду купувати.

Звичайно, все це вплинуло на здоров’я. У мене болить серце, набрякають ноги, четвертого числа тільки помер чоловік. У нього в чотирнадцятому році стався інсульт, потім він ще сяк-так ходив, і мені доводилося його постійно розшукувати в селищі. А потім він зліг і два роки був лежачий.

Зараз [2021 рік] начебто і тихо, а потім починають стріляти. В безпеці себе не відчуваю.

Ми регулярно отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, спасибі йому велике. Один раз отримала допомогу з Польщі. Я досі вдячна, низький всім уклін. Мені прислали багато памперсів, були і продукти. Іншої допомоги не було ніякої.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/