Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ганна Петрівна Мачула

«Коли нас бомбили, було так страшно, що я криком кричала»

переглядів: 476

Анна Мачула після пережитих стресів під час обстрілів майже осліпла. Погіршилося і так слабке здоров'я літньої жінки. Найбільше вона чекає на закінчення війни.

Війна розпочалася у 2014 році. Нас сильно бомбили, тут снаряди летіли, бомби падали на городі, тріщало все, шибки летіли і дах. Звісно, ​​було страшно, я кричала криком. Тоді ще був чоловік живий, тепер його нема, помер. Ми з сином залишилися вдвох. Наш будинок постраждав, шибки вилетіли, дах тече. Та ще й син поламав ногу, нема кому дах поправити.

Наше життя стало дуже важким, будинок топити нічим, бо дрова дорогі, а вугілля немає. Здоров'я в мене і так було погане, та ще й обстріли налякали, я майже осліпла.

Нам увесь час Рінат Ахметов допомагав, від нього продукти видавали. Дякую, не забув нас, ми тільки цією допомогою й жили.

Я, як і всі люди, мрію про одне – щоб закінчилася війна. Але в це мало віриться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новотроїцьке 2014 2015 2021 Текст Історії мирних пенсіонери 2014 2015 зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення непродовольчі товари їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій